Більш складним завданням є вироблення стратегічних програм, бюджетів і планів прибутків, в які повинні бути закладені основи майбутньої рентабельності планованих операцій на перспективу.

Стратегічні цілі важко поєднуються з виконанням поточних операцій, тому стратегічне планування доцільно здійснювати за окремими проектами, майбутніми напрямками діяльності, новими товарними групами, на основі окремої системи управління та контролю за виконанням.

У практичній діяльності компаніям найчастіше доводиться займатися вирішенням оперативних завдань. Стратегічні моменти планування відкладаються в довгий ящик. Однак в умовах ринку стратегічні цілі — головне в плануванні, а помилки в стратегічному плануванні — головна загроза для виживання компанії.

Стратегічне планування в маркетингу спрямоване на досягнення поставлених цілей з орієнтацією на ефективне використання матеріальних, трудових, фінансових й інших ресурсів підприємства. Стратегія маркетингу відповідає на питання: як потрібно діяти, щоб досягти мети, тобто привести можливості компанії у відповідність до реальної ситуації на ринку.

Мета стратегічного планування — створення та реформування бізнесу та товарів компанії, спрямовані на успішний розвиток.

Стратегічне планування передбачає:

  • висування стратегій;
  • вибір стратегії (яка стратегія краще та чому);
  • рішення про розробку тактики.

Стратегічне планування задає основні напрямки діяльності компанії в області продукції, споживачів, цін, реклами, продажів тощо, визначаючи чіткі цілі кожного підрозділу компанії та координуючи їхні дії.

Воно дозволяє:

  • на основі оцінки політики конкурентів виробляти більш ефективні дії на ринку,
  • знаходити нові варіанти кращого використання потенціалу підприємства.

При розробці стратегії маркетингу слід користуватися 5 основними принципами:

  1. Ринок диференційований і кожна його частина (сегмент) має свою специфіку, свій споживчий стереотип. Не існує такої пропозиції товарів, яка задовольнила б усіх покупців.
  2. Компанія може орієнтуватися на один або кілька ринкових сегментів. Однак у всіх випадках мова йде про забезпечення максимально повного лідерства в сфері обраних сегментів.
  3. Компанія може діяти на ринку самостійно або у співпраці з іншими компаніями. У першому випадку вона повинна в більшій мірі покладатися на власний досвід, мати досить хороший потенціал, глибоко досліджувати ринок тощо. У другому випадку зменшується ступінь ризику ринкової діяльності оскільки об’єднуються ресурси, досвід, діє авторитет компанії-партнера.
  4. Вибір інструментів маркетингу в значній мірі визначається конкретною ситуацією на ринку. Зазвичай мова йде не про окремі інструменти, а, як правило, про їхнє поєднання. При цьому слід приділяти особливу увагу омніканальності всіх комунікацій.
  5. Вихід компанії на ринок передбачає всебічне врахування економічної ситуації, стан загальної кон’юнктури ринку, позиції конкурентів та інших питань, які можуть посилити або, навпаки, послабити можливості компанії в момент її виходу на ринок зі своїм товаром.

Основне завдання стратегічного планування — вибір напрямків і організація діяльності компанії таким чином, щоб досягати поставлених цілей, в тому числі й у разі виникнення непередбачених обставин, які негативно впливають на бізнес.

Стратегічне планування вимагає дотримання трьох основних умов:

  1. Перша — управління діяльністю компанії будується на принципах управління інвестиційним портфелем, тобто кожен напрямок діяльності компанії володіє своїм потенціалом отримання прибутку, відповідно до якого і розподіляються ресурси.
  2. Друга — ретельна оцінка перспектив кожного виду діяльності, вивчення показників ринкового зростання та позиції компанії на конкретному ринку.
  3. Третя — стратегія. Для кожного бізнесу розробляється план досягнення довгострокових цілей.

Єдиної оптимальної стратегії для всіх підприємств не існує. Однак користуючись зазначеними принципами та правилами можна розробити ефективну маркетингову стратегію.